|
Євангеліє від Матвія |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. |
| 2 Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. |
| 3 Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, |
| 4 Арам – Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, |
| 5 Салмон – Вооза від Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, |
| 6 Єссей був батьком царя Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. |
| 7 Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, |
| 8 Асаф – Йосафата, Йосафат – Йорама, Йорам – Озії, |
| 9 Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії, |
| 10 Єзекія – Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, |
| 11 Йосія – Єхонії і братів його за вавилонського переселення. |
| 12 А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел, |
| 13 у Зоровавела – Авіюд, в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор, |
| 14 в Азора – Садок, у Садока – Ахим, в Ахима – Еліюд, |
| 15 в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Маттана – Яків, |
| 16 у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. |
| 17 Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять. |
| 18 Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. |
| 19 Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. |
| 20 І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. |
| 21 Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” |
| 22 А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: |
| 23 “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” |
| 24 Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; |
| 25 та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім'я Ісус. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу |
| 2 і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.” |
| 3 Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. |
| 4 Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. |
| 5 Вони йому сказали: “У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: |
| 6 І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.” |
| 7 Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась, |
| 8 і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: “Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись.” |
| 9 Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. |
| 10 Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. |
| 11 Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір'ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро. |
| 12 І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій. |
| 13 Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.” |
| 14 Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, |
| 15 де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина.” |
| 16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. |
| 17 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: |
| 18 “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.” |
| 19 Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті |
| 20 і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.” |
| 21 Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, |
| 22 але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони |
| 23 і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 Того часу з'явивсь Йоан Христитель і проповідував у пустині Юдейській. |
| 2 Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.” |
| 3 Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: “Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його.” |
| 4 А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. |
| 5 Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська |
| 6 і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. |
| 7 Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? |
| 8 Принесіть же плід, гідний покаяння, |
| 9 і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. |
| 10 Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть. |
| 11 Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем. |
| 12 Лопата вже в руці в нього, і він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасним.” |
| 13 Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; |
| 14 але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” |
| 15 Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. |
| 16 А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. |
| 17 І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.” |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. |
| 2 Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. |
| 3 Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: “Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.” 4, А той. відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.” |
| 4 Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму |
| 5 і каже: “Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм волітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.” |
| 6 А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.” |
| 7 Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, |
| 8 кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” |
| 9 Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити.” |
| 10 Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати. |
| 11 Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею |
| 12 і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, |
| 13 щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: |
| 14 “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! |
| 15 Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, - зійшло їм світло.” |
| 16 З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.” |
| 17 А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: |
| 18 “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” |
| 19 І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. |
| 20 Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. |
| 21 Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. |
| 22 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. |
| 23 Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх. |
| 24 А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; |
| 2 а він, відкривши уста, почав навчати їх: |
| 3 “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. |
| 4 Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. |
| 5 Блаженні засмучені, бо будуть утішені. |
| 6 Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. |
| 7 Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. |
| 8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. |
| 9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. |
| 10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. |
| 11 Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. |
| 12 Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. |
| 13 Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. |
| 14 Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. |
| 15 І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. |
| 16 Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі. |
| 17 Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. |
| 18 Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. |
| 19 Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві. |
| 20 Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне. |
| 21 Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. |
| 22 А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. |
| 23 Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, |
| 24 зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. |
| 25 Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. |
| 26 Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага. |
| 27 Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. |
| 28 А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. |
| 29 І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. |
| 30 І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло. |
| 31 Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. |
| 32 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб. |
| 33 Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і виконаєш твої клятви Господеві. |
| 34 А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; |
| 35 ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. |
| 36 Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. |
| 37 Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого. |
| 38 Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. |
| 39 А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. |
| 40 Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. |
| 41 І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. |
| 42 Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. |
| 43 Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. |
| 44 А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; |
| 45 таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. |
| 46 Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? |
| 47 І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? |
| 48 Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.” |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 “Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. |
| 2 Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. |
| 3 Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: |
| 4 щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. |
| 5 А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. |
| 6 Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. |
| 7 А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. |
| 8 Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. |
| 9 Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться твоє ім'я. |
| 10 Хай прийде твоє царство, нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. |
| 11 Хліб наш щоденний дай нам нині. |
| 12 Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим, |
| 13 Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого. |
| 14 Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. |
| 15 А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. |
| 16 Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. |
| 17 Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, |
| 18 щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. |
| 19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. |
| 20 Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. |
| 21 Бо де твій скарб, там буде і твоє серце. |
| 22 Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. |
| 23 А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! |
| 24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. |
| 25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі |
| 26 Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? |
| 27 Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? |
| 28 І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. |
| 29 Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. |
| 30 І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? |
| 31 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? |
| 32 Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. |
| 33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. |
| 34 Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.” |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 “Не судіте, щоб вас не судили; |
| 2 бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. |
| 3 Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? |
| 4 Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? |
| 5 Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку. |
| 6 Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли. |
| 7 Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. |
| 8 Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють. |
| 9 Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? |
| 10 Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? |
| 11 Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять. |
| 12 Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки. |
| 13 Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. |
| 14 Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять. |
| 15 Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. |
| 16 Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? |
| 17 Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. |
| 18 Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. |
| 19 Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. |
| 20 За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх. |
| 21 Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, |
| 22 Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили? |
| 23 І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня! |
| 24 Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. |
| 25 Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. |
| 26 А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. |
| 27 Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.” |
| 28 І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню, |
| 29 бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу. |
| 2 І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.” |
| 3 Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази. |
| 4 Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.” |
| 5 Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: |
| 6 “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” |
| 7 Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” |
| 8 Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. |
| 9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” |
| 10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. |
| 11 Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, |
| 12 а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” |
| 13 І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. |
| 14 А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. |
| 15 Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. |
| 16 І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, |
| 17 щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.” |
| 18 Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік. |
| 19 І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.” |
| 20 А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.” |
| 21 Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.” |
| 22 Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.” |
| 23 Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні. |
| 24 Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. |
| 25 Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” |
| 26 А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. |
| 27 І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?” |
| 28 Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. |
| 29 І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” |
| 30 Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. |
| 31 Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” |
| 32 “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. |
| 33 А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. |
| 34 Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. |
| 2 І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” |
| 3 Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” |
| 4 Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? |
| 5 Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! |
| 6 Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.” |
| 7 Встав той і пішов до свого дому. |
| 8 Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям. |
| 9 Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім'я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним. |
| 10 Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. |
| 11 Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?” |
| 12 Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі. |
| 13 Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.” |
| 14 Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?” |
| 15 Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. |
| 16 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. |
| 17 І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.” |
| 18 Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.” |
| 19 Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. |
| 20 І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. |
| 21 Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” |
| 22 Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години. |
| 23 А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, |
| 24 сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього. |
| 25 Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. |
| 26 Чутка про це розійшлась по всій тій країні. |
| 27 І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” |
| 28 І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті. |
| 29 Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” |
| 30 І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” |
| 31 Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. |
| 32 А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. |
| 33 Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!” |
| 34 Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!” |
| 35 Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу. |
| 36 Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. |
| 37 Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. |
| 38 Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.” |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. |
| 2 Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; |
| 3 Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей; |
| 4 Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його. |
| 5 Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. |
| 6 А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. |
| 7 Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. |
| 8 Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте. |
| 9 Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. |
| 10 Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого. |
| 11 А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. |
| 12 Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! |
| 13 І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. |
| 14 I як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. |
| 15 Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому! |
| 16 Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. |
| 17 Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. |
| 18 Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. |
| 19 І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; |
| 20 не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. |
| 21 Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. |
| 22 Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться. |
| 23 А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий. |
| 24 Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. |
| 25 Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх. |
| 26 Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. |
| 27 Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель. |
| 28 Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі. |
| 29 Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. |
| 30 А вам же все волосся на голові пораховано! |
| 31 Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців. |
| 32 Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. |
| 33 Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. |
| 34 Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч. |
| 35 Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою. |
| 36 І ворогами чоловіка будуть його домашні. |
| 37 Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. |
| 38 Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. |
| 39 Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. |
| 40 Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. |
| 41 Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. |
| 42 Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.” |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх. |
| 2 Почувши у в'язниці йро діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: |
| 3 “Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?” |
| 4 У відповідь на це Ісус сказав їм: “Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: |
| 5 Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. |
| 6 Щасливий, хто через мене не спотикнеться.” |
| 7 Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? |
| 8 На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м'яку? Таж ті, що носять м'яку одежу, сидять у царських палацах. |
| 9 Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. |
| 10 Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою. |
| 11 Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. |
| 12 Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. |
| 13 Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. |
| 14 І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. |
| 15 Хто має вуха, нехай слухає. |
| 16 До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, |
| 17 кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. – |
| 18 Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. |
| 19 Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами.” |
| 20 Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. |
| 21 “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. |
| 22 Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. |
| 23 Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. |
| 24 Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі.” |
| 25 Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. |
| 26 Так, Отче: бо так тобі було довподоби. |
| 27 Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. |
| 28 Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. |
| 29 Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. |
| 30 Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.” |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти. |
| 2 Побачили це фарисеї і кажуть до нього: “Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу”. |
| 3 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? |
| 4 Як ото він увійшов у дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, |
| 5 Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? |
| 6 Я ж: кажу вам, що тут більше, ніж храм. |
| 7 Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. |
| 8 Бо Син Чоловічий – Господь і суботи.” |
| 9 Звідти пішов Ісус в їхню синагогу. |
| 10 А був там чоловік з сухою рукою. І вони питають його: “Чи можна зціляти в суботу?”, – щоб його обвинуватити. |
| 11 Він же до них каже: “Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? |
| 12 А скільки ж: чоловік над вівцю вартісніший! Тим то й в суботу можна добро чинити.” |
| 13 Тоді сказав до чоловіка: “Простягни твою руку!” Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга. |
| 14 А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити. |
| 15 Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, |
| 16 але суворо наказав їм його не виявляти, |
| 17 щоб збулося сказане Ісаєю пророком: |
| 18 “Ось мій слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що його душа моя собі вподобала. Я покладу на нього духа мого, і він звіщатиме поганам правосуддя. |
| 19 Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах. |
| 20 Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. |
| 21 На його ім'я будуть надіятися погани.” |
| 22 Тоді приведено до нього біснуватого, сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і розмовляв і бачив. |
| 23 І здивувалися всі люди й говорили: “Чи не є часом цей син Давида?” |
| 24 А фарисеї, почувши це сказали: “Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським.” |
| 25 Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: “Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. |
| 26 І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? |
| 27 І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. |
| 28 Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. |
| 29 Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв'яже сильного й аж тоді дім його розграбує? |
| 30 Хто не зо мною, той проти мене, і хто зо мною не збирає, той розкидає. |
| 31 Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. |
| 32 І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. |
| 33 Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. |
| 34 Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. |
| 35 Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. |
| 36 Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. |
| 37 Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений.” |
| 38 Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: “Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе.” |
| 39 А він у відповідь сказав їм: “Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. |
| 40 Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. |
| 41 Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! |
| 42 Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона! |
| 43 А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. |
| 44 Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. |
| 45 Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям.” |
| 46 Коли він промовляв ще до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. |
| 47 Каже один до нього: “Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою.” |
| 48 Тоді він відповів тому, що говорив до нього: “Хто моя мати і хто брати мої?” |
| 49 Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: “Ось моя мати і брати мої! |
| 50 Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.” |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. |
| 2 І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. |
| 3 Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти. |
| 4 І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. |
| 5 Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. |
| 6 Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. |
| 7 Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його, |
| 8 Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. |
| 9 Хто має вуха, нехай слухає.” |
| 10 І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?” |
| 11 А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. |
| 12 Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. |
| 13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. |
| 14 На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, – |
| 15 бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх. |
| 16 Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують. |
| 17 Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. |
| 18 Слухайте, отже, притчу про сіяча. |
| 19 До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. |
| 20 А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, |
| 21 але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. |
| 22 А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. |
| 23 Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.” |
| 24 Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. |
| 25 Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. |
| 26 Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. |
| 27 Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? |
| 28 Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? |
| 29 Ні! -каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. |
| 30 Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.” |
| 31 Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. |
| 32 Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” |
| 33 Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” – |
| 34 Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, |
| 35 щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” |
| 36 Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.” |
| 37 А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; |
| 38 поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; |
| 39 ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. |
| 40 Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: |
| 41 Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, |
| 42 і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. |
| 43 І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає! |
| 44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. |
| 45 Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. |
| 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. |
| 47 Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. |
| 48 Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. |
| 49 Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і |
| 50 кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. |
| 51 Чи ви це все зрозуміли?” – “Так!” – йому відповіли. |
| 52 Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.” |
| 53 Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. |
| 54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? |
| 55 Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?” |
| 56 І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.” |
| 57 І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри. |
| |
| Глава 14 |
| |
| 1 Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, |
| 2 і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!” |
| 3 Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; |
| 4 Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.” |
| 5 Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. |
| 6 Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; |
| 7 отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. |
| 8 Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.” |
| 9 І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – |
| 10 тож послав стяти голову Йоанові в темниці. |
| 11 Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. |
| 12 І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. |
| 13 Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки. |
| 14 А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. |
| 15 Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” |
| 16 А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” |
| 17 Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” |
| 18 Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” |
| 19 І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. |
| 20 Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. |
| 21 Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. |
| 22 І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. |
| 23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один. |
| 24 Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. |
| 25 О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. |
| 26 Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку. |
| 27 Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!” |
| 28 Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!” |
| 29 “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; |
| 30 але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!” |
| 31 Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?” |
| 32 І як увійшли до човна, вітер ущух. |
| 33 А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!” |
| 34 І перепливши, прибули в землю генезаретську. |
| 35 Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих |
| 36 та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували. |
| |
| Глава 15 |
| |
| 1 Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть: |
| 2 “Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?” |
| 3 А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням? |
| 4 Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть. |
| 5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! – |
| 6 той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу. |
| 7 О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая: |
| 8 Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене. |
| 9 Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.” |
| 10 І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте! |
| 11 Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”. |
| 12 Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” |
| 13 Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. |
| 14 Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” |
| 15 Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.” |
| 16 Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? |
| 17 Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? |
| 18 А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; |
| 19 із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. |
| 20 Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” |
| 21 Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську. |
| 22 Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.” |
| 23 Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.” |
| 24 А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.” |
| 25 Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!” |
| 26 Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.” |
| 27 А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.” |
| 28 Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години. |
| 29 Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. |
| 30 Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. |
| 31 І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля. |
| 32 Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.” |
| 33 Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?” |
| 34 Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.” |
| 35 Тоді він звелів людям сісти на землю, |
| 36 взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. |
| 37 Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. |
| 38 Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. |
| 39 І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану. |
| |
| Глава 16 |
| |
| 1 І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба. |
| 2 А він у відповідь сказав їм: “Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо; |
| 3 а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати? |
| 4 Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони.” І покинув їх і пішов звідти. |
| 5 Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба. |
| 6 Ісус сказав їм: “Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.” |
| 7 Вони ж перемовлялись між собою і говорили: “Бо ми не взяли хліба.” |
| 8 Помітив це Ісус і каже: “Чого перемовляєтесь між: собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба? |
| 9 І досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ятьох хлібів для п'ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали? |
| 10 Ані тих сімох хлібів для чотирьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали? |
| 11 Тож як же не розумієте, що я не про хліб вам говорив, коли казав: Бережіться закваски фарисейської і садукейської?” |
| 12 Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки. |
| 13 Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?” |
| 14 Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” |
| 15 “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” |
| 16 Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.” |
| 17 У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. |
| 18 Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. |
| 19 Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі.” |
| 20 Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос. |
| 21 З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. |
| 22 Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” |
| 23 Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” |
| 24 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. |
| 25 Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде. |
| 26 Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? |
| 27 Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами. |
| 28 Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві.” |
| |
| Глава 17 |
| |
| 1 По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору |
| 2 і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. |
| 3 І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. |
| 4 Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” |
| 5 Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” |
| 6 Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. |
| 7 Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” |
| 8 Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. |
| 9 Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.” |
| 10 Учні його тоді спитали його: “Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?” |
| 11 Він відповів їм: “Ілля прийде й усе приведе доладу. |
| 12 Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати.” |
| 13 І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя. |
| 14 Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, |
| 15 каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. |
| 16 Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” |
| 17 “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” |
| 18 Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. |
| 19 Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” |
| 20 Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. |
| 21 А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” |
| 22 Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, |
| 23 і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились. |
| 24 Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?” |
| 25 “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?” |
| 26 А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні. |
| 27 Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.” |
| |
| Глава 18 |
| |
| 1 Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” |
| 2 Ісус покликав дитину, поставив її серед них – |
| 3 і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. |
| 4 Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. |
| 5 Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає. |
| 6 А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. |
| 7 Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! |
| 8 Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. |
| 9 І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. |
| 10 Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. |
| 11 Бо Син Чоловічий .прийшов спасти те, що загинуло. |
| 12 Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? |
| 13 І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали. |
| 14 Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих. |
| 15 А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. |
| 16 Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. |
| 17 І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. |
| 18 Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі. |
| 19 Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; |
| 20 бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.” |
| 21 Тут підійшов Петро й каже до нього: “Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?” |
| 22 Ісус промовив до нього: “Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім.” |
| 23 “Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. |
| 24 Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. |
| 25 А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. |
| 26 Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. |
| 27 І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. |
| 28 Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. |
| 29 Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. |
| 30 Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. |
| 31 Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. |
| 32 Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. |
| 33 Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? |
| 34 І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. |
| 35 Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.” |
| |
| Глава 19 |
| |
| 1 І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. |
| 2 Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. |
| 3 І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” |
| 4 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, |
| 5 і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, |
| 6 так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” |
| 7 Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” |
| 8 А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. |
| 9 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” |
| 10 Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” |
| 11 Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. |
| 12 Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.” |
| 13 Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. |
| 14 Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” |
| 15 І поклавши на них руки, пішов звідти. |
| 16 Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” |
| 17 Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” |
| 18 “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, |
| 19 поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” |
| 20 Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” |
| 21 “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” |
| 22 Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. |
| 23 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. |
| 24 Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” |
| 25 Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” |
| 26 Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.” |
| 27 Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” |
| 28 Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. |
| 29 І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. |
| 30 Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.” |
| |
| Глава 20 |
| |
| 1 “Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. |
| 2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. |
| 3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. |
| 4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. |
| 5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само. |
| 6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? |
| 7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. |
| 8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. |
| 9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. |
| 10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. |
| 11 А взявши, стали ремствувати на господаря, |
| 12 кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. |
| 13 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? |
| 14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. |
| 15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! |
| 16 Так то останні будуть перші, а перші – останні!” |
| 17 Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: |
| 18 “Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. |
| 19 І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп'яли його; а третього дня воскресне.” |
| 20 Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. |
| 21 Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе.” |
| 22 У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: “Спроможні.” |
| 23 Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував.” |
| 24 Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. |
| 25 Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. |
| 26 Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. |
| 27 І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. |
| 28 Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.” |
| 29 Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. |
| 30 Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” |
| 31 Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!” |
| 32 Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?” |
| 33 Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” |
| 34 Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним. |
| |
| Глава 21 |
| |
| 1 А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів, |
| 2 сказавши до них: “Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив'язану ослицю й осля з нею; відв'яжіть і приведіть до мене. |
| 3 А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.” |
| 4 Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив: |
| 5 “Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові підяремної.” |
| 6 Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм: |
| 7 привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї. |
| 8 Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі. |
| 9 Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: “Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!” |
| 10 І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: “Хто це такий?” |
| 11 Народ же казав: “Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.” |
| 12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, |
| 13 і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників.” |
| 14 І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх. |
| 15 Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: “Осанна Синові Давида!” – обурилися |
| 16 і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.” |
| 17 І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував. |
| 18 Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. |
| 19 Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла. |
| 20 Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?” |
| 21 Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. |
| 22 І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.” |
| 23 А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?” |
| 24 Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. |
| 25 Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? |
| 26 А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.” |
| 27 Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це. |
| 28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. |
| 29 Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. |
| 30 Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. |
| 31 Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. |
| 32 Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. |
| 33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. |
| 34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. |
| 35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. |
| 36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. |
| 37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. |
| 38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину. |
| 39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. |
| 40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?” |
| 41 “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” |
| 42 Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших. |
| 43 Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. |
| 44 Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” – |
| 45 Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. |
| 46 І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка. |
| |
| Глава 22 |
| |
| 1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: |
| 2 “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. |
| 3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. |
| 4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. |
| 5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; |
| 6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. |
| 7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. |
| 8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. |
| 9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. |
| 10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. |
| 11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:, |
| 12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. |
| 13 Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. |
| 14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.” |
| 15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. |
| 16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. |
| 17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” |
| 18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? |
| 19 Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. |
| 20 Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” |
| 21 Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” |
| 22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли. |
| 23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: |
| 24 “Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. |
| 25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. |
| 26 Так само і другий і третій аж до сьомого. |
| 27 Нарешті, після всіх померла й жінка. |
| 28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.” |
| 29 Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. |
| 30 У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. |
| 31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: |
| 32 Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!” |
| 33 І чувши це народ, дивувався його навчанню. |
| 34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом. |
| 35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: |
| 36 “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” |
| 37 Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: |
| 38 це найбільша й найперша заповідь. |
| 39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. |
| 40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.” |
| 41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: |
| 42 “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.” |
| 43 Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом, |
| 44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. |
| 45 Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?” |
| 46 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати. |
| |
| Глава 23 |
| |
| 1 Тоді Ісус промовив до народу й до своїх учнів: |
| 2 “На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. |
| 3 Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. |
| 4 В'яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. |
| 5 Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці. |
| 6 Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах |
| 7 та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю! |
| 8 Ви ж не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати. |
| 9 Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі. |
| 10 Ані наставниками не звіться, один бо ваш Наставник –Христос. |
| 11 Найбільший з вас буде вам слугою. |
| 12 Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений. |
| 13 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. 14-15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. |
| 14 Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. |
| 15 Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? |
| 16 І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. |
| 17 Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? |
| 18 Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. |
| 19 І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. |
| 20 І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому. |
| 21 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. |
| 22 Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. |
| 23 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. |
| 24 Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. |
| 25 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. |
| 26 Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня. |
| 27 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, |
| 28 і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. |
| 29 Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. |
| 30 Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! |
| 31 Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? |
| 32 Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб'єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, |
| 33 щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. |
| 34 Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! |
| 35 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! |
| 36 Ось дім ваш лишиться вам порожній. |
| 37 Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім'я Господнє!” |
| |
| Глава 24 |
| |
| 1 Ісус вийшов з храму, і коли він ішов, учні його приступили до нього, щоб показати йому храмові будівлі. |
| 2 Він же у відповідь сказав їм: “Чи бачите це все? Істинно кажу вам: Не лишиться тут камінь на камені, який не був би перевернений.” |
| 3 І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?” |
| 4 Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас. |
| 5 Багато бо прийде в моє ім'я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. |
| 6 Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще. |
| 7 Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, |
| 8 та все це – початок страждання. |
| 9 Тоді видадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради. |
| 10 Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. |
| 11 Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. |
| 12 Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. |
| 13 Але хто витримає до останку, той спасеться. |
| 14 І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. |
| 15 Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – |
| 16 тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; |
| 17 а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, |
| 18 і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! |
| 19 Горе вагітним і годуючим за тих днів! |
| 20 Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. |
| 21 Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. |
| 22 І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. |
| 23 І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, |
| 24 бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. |
| 25 Ось я попередив вас. |
| 26 Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте! |
| 27 Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. |
| 28 Де бо є мрець, там і орли зберуться. |
| 29 Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. |
| 30 Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. |
| 31 Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. |
| 32 Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. |
| 33 Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. |
| 34 Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це. |
| 35 Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть. |
| 36 А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець. |
| 37 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого. |
| 38 Бо як за днів перед потопом, їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, |
| 39 і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і забрав усіх, – так буде й прихід Сина Чоловічого. |
| 40 Тоді з двох, що будуть у полі, одного візьмуть, другий залишиться. |
| 41 Дві молотимуть на жорнах: одну візьмуть, друга залишиться. |
| 42 Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. |
| 43 Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. |
| 44 Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. |
| 45 Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? |
| 46 Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. |
| 47 Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. |
| 48 Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – |
| 49 та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п'яницями, – |
| 50 то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, |
| 51 та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.” |
| |
| Глава 25 |
| |
| 1 “Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. |
| 2 П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі. |
| 3 Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. |
| 4 Мудрі ж узяли в посудинках оливу. |
| 5 Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. |
| 6 Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! |
| 7 Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. |
| 8 А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. |
| 9 Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. |
| 10 І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. |
| 11 Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! |
| 12 А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. |
| 13 Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години. |
| 14 І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. |
| 15 Одному він дав п'ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав. |
| 16 Той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять талантів. |
| 17 Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. |
| 18 А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. |
| 19 По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. |
| 20 Приступив той, що узяв був п'ять талантів, і приніс других п'ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п'ять талантів, – ось я придбав других п'ять талантів. |
| 21 Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. |
| 22 Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. |
| 23 Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. |
| 24 Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. |
| 25 Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. |
| 26 Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. |
| 27 Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. |
| 28 Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. |
| 29 Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. |
| 30 А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. |
| 31 Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. |
| 32 І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; |
| 33 і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. |
| 34 Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. |
| 35 Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; |
| 36 нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. |
| 37 Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? |
| 38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? |
| 39 Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? |
| 40 А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. |
| 41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; |
| 42 бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; |
| 43 був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. |
| 44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? |
| 45 А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. |
| 46 І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.” |
| |
| Глава 26 |
| |
| 1 Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів: |
| 2 “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.” |
| 3 Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа, |
| 4 і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити. |
| 5 Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.” |
| 6 І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого, |
| 7 підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі. |
| 8 Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство? |
| 9 Це можна б було дорого продати й – дати бідним!” |
| 10 Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене. |
| 11 Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. |
| 12 Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. |
| 13 Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.” |
| 14 Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників |
| 15 і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків. |
| 16 І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати. |
| 17 Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?” |
| 18 Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.” |
| 19 Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху. |
| 20 Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями, |
| 21 і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.” |
| 22 Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?” |
| 23 Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить. |
| 24 Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!” |
| 25 А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.” |
| 26 Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.” |
| 27 Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, |
| 28 бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів. |
| 29 Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.” |
| 30 І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору. |
| 31 Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада. |
| 32 А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.” |
| 33 Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.” |
| 34 Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.” |
| 35 Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні. |
| 36 Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” |
| 37 І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. |
| 38 Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” |
| 39 І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.” |
| 40 Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? |
| 41 Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” |
| 42 Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!” |
| 43 І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. |
| 44 Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова. |
| 45 Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки. |
| 46 Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.” |
| 47 Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу. |
| 48 Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.” |
| 49 І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його. |
| 50 Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його. |
| 51 Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо. |
| 52 Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть. |
| 53 Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів? |
| 54 Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?” |
| 55 Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли. |
| 56 Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали. |
| 57 Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. |
| 58 Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. |
| 59 Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити, |
| 60 і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє |
| 61 і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.” |
| 62 Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?” |
| 63 Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.” |
| 64 Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.” |
| 65 Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство! |
| 66 Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен смерти.” |
| 67 Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя |
| 68 і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?” |
| 69 Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.” |
| 70 Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.” |
| 71 Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.” |
| 72 Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.” |
| 73 Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.” |
| 74 Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень. |
| 75 І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко. |
| |
| Глава 27 |
| |
| 1 Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити. |
| 2 І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові. |
| 3 Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим. |
| 4 “Згрішив я”, – сказав, – “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!” |
| 5 Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився. |
| 6 Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.” |
| 7 Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців. |
| 8 Тому це поле й досі зветься Полем Крови. |
| 9 Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля, |
| 10 і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.” |
| 11 Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.” |
| 12 Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. |
| 13 Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?” |
| 14 А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався. |
| 15 На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли. |
| 16 Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва. |
| 17 А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?” |
| 18 Знав бо він добре, що вони з зависти видали його. |
| 19 І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.” |
| 20 Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть. |
| 21 Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.” |
| 22 Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!” |
| 23 Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!” |
| 24 Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.” |
| 25 Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!” |
| 26 Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття. |
| 27 Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту |
| 28 і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ |
| 29 і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!” |
| 30 І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. |
| 31 А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття. |
| 32 Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його. |
| 33 Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”, |
| 34 дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. |
| 35 Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. |
| 36 А потім сіли, щоб його стерегти там. |
| 37 Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.” |
| 38 Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. |
| 39 Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, |
| 40 кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” |
| 41 Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: |
| 42 “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. |
| 43 Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” |
| 44 Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його. |
| 45 Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години. |
| 46 А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” |
| 47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”. |
| 48 І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. |
| 49 Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.” |
| 50 А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. |
| 51 І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; |
| 52 гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, |
| 53 і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились. |
| 54 А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!” |
| 55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували: |
| 56 між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея. |
| 57 Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса; |
| 58 Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. |
| 59 Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й |
| 60 поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов. |
| 61 А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці. |
| 62 На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: |
| 63 “Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. |
| 64 Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.” |
| 65 Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.” |
| 66 Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу. |
| |
| Глава 28 |
| |
| 1 Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. |
| 2 І ось великий зчинився землетрус, – ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. |
| 3 Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. |
| 4 Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. |
| 5 Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: “Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп'ятого. |
| 6 Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. |
| 7 Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, – там ви його побачите. Я вам сказав.” |
| 8 І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити йото учнів. |
| 9 Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: “Радуйтеся!” Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. |
| 10 Тоді Ісус сказав їм: “Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.” |
| 11 Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. |
| 12 Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей |
| 13 і звеліли: “Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. |
| 14 А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати.” |
| 15 Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день. |
| 16 А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. |
| 17 Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. |
| 18 Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі. |
| 19 Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; |
| 20 навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.” |
